СМИ о нас

ТАРАС ЗАГОРОДНИЙ: «КОЛОМОЙСКИЙ И ЯРОСЛАВСКИЙ БУДУТ БОРОТЬСЯ ЗА ПРИВАТИЗАЦИЮ ОПЗ»

Управлящий партнер Национальной антикризиссной группы Тарас Загородний в эфире радиостанции «Голос Столицы», 15.11.2016

В приватизации крупнейшего в стране производителя аммиака и карбамида Одесского припортового завода будет участвовать частное акционерное общество «Укрнефтебурение».

Компанией владеет кипрская фирма, долю в которой имеют народный депутат Виталий Хомутынник и бизнесмен Игорь Коломойский. Также в приватизационном конкурсе примет участие кипрская оффшорная компания Glenshee Holdings.
Удастся ли провести приватизацию на этот раз, в эфире радиостанции Голос Столицы спрогнозировал управляющий партнер Национальной антикризисной группы Тарас Загородний.

3— Як ви вважаєте, чи стала Україна ближчою до приватизації ОПЗ?

— Ці претенденти — цілком реальні з декількох причин. По-перше, група Коломойського має власний газ і має доступ до газу через «Укрнафту», є гравцем на газовому ринку, а газ — це головна сировина для ОПЗ, для виробництва добрив. По-друге, Коломойський спроможній захистити своє майно у нашому правовому полі, що відлякує іноземців, які не розуміють, як вони зможуть захистити своє майно в країні з високими ризиками інвестиційними, нестабільним правовим полем, відсутністю незалежних судів. Тому в даному випадку для нього це буде вигідна угода, тому що в 2009 році йому не дали купити ОПЗ за ціною 625 мільйонів доларів, а тепер він за 200 мільйонів спокійно може купити те саме підприємство, що для нього достатньо вигідно. З Фірташем, скоріш за все, він зможе провести переговори і знайти порозуміння з боргу в 250 мільйонів, які зараз винне підприємство.

Таким же реальним претендентом є друга структура. Її пов'язують з паном Ярославським, який має достатньо тісні стосунки і на газовому ринку, і з російськими структурами в тому числі, тому не виключено, що ці структури матимуть теж можливість заповнити, дати підприємству необхідну сировину і запустити його. Тому це цілком ймовірне, цілком реальне підприємство. Можливо, вони будуть купувати підприємства в інтересах третіх осіб, які зараз поки що не хочуть заходити на ринок через високі ризики інвестиційні і правові і геополітичні, поки що чекають.

— Чому на завод не претендують світові корпорації, а тільки маловідомі кіпрські або які пов'язані з українцями?

— А які? І раніше не дуже відомі компанії хотіли купити світові корпорації. А світові корпорації дивляться на високі інвестиційні ризики в країні, вони не розуміють, як вони будуть вирішувати питання з боргом Фірташа. У Фірташа 250 мільйонів. Там ще є 40 мільйонів різним структурами. У них ще є побоювання щодо можливих бойових дій, у них є побоювання щодо того, як вони зможуть захистити свою власність в Україні, тому цілком слушне запитання для них — це занадто ризикована угода, тому вони і будуть уникати.

Мене взагалі завжди дивувало, що хтось сподівається на те, що прийдуть західні корпорації. Та не прийдуть західні корпорації ще десять років, тому що занадто ризикована країна. Тому сподіватись в таких умовах взагалі проводити приватизацію таких привабливих підприємств я взагалі вважаю злочином. Чомусь у нас Фонд держмайна виставляє підприємства, які можуть генерувати якийсь кеш, а при цьому не позбавляючись від підприємств, які реально приносять суцільні збитки. Я щось не чув про жодне підприємство, яке б продавали, яке приносить збитки, або ті, в яких держава взагалі не повинна брати участь, як там виробництво споживчих товарів, як горілка, солодощі і т.д. Це давно повинно бути приватизовано.

— Тобто уряд продати більшу частину державних підприємств, але ця ініціатива існує поки що тільки на папері?

— Тільки на папері. Це вже анекдот, що у нас третій рік поспіль записано в бюджет отримання коштів від приватизації 17 мільярдів — і в наступному теж 17 мільярдів. Реально у нас нічого не продається, тільки суцільна розмова стосовно цього. Держава й досі тягне на собі дуже багато підприємств, які генерують суцільні збитки, і їх покриваємо фактично ми з вами — платники податків.

— Цей перелік підприємств не вплине на приватизацію ніяким чином?

— Якщо вони вже виставили його, якщо вже є реальні претенденти, то, скоріш за все, ця приватизація буде проведена, тому що у нас МВФ вимагає цього. Я думаю, що тут вже ймовірність висока, тому що це реальні претенденти, які мають ресурсну базу і фінансові ресурси для закупівлі цього підприємства.

— Тобто конкурс зірвано не буде?

— В даному випадку вже ні, тому що ми бачимо, що він зірваний був з різних причин, там ще Саакашвілі грав на зрив цього конкурсу, щоб взяти участь і завести власних інвесторів. Але Саакашвілі вже немає і, скоріш за все, конкурс вже відбудеться, тим більше, в уряді вже грошей немає, йому немає чим покривати дефіцит бюджету.

— Як далі будуть розвиватись події навколо приватизації Одеського припортового заводу?

— Скоріш за все, буде проведена приватизація, буде куплене це підприємство суто з меркантильних причин — грошей немає в бюджеті, немає, чим покривати дефіцит бюджету, от і все, от і буде відбуватись цей процес, будуть продавати ці підприємства тим, хто зголосився купити і принести хоча б якісь гроші, тому що в іншому випадку я просто не бачу, навіщо проводити в таких високо ризикованих умовах приватизацію, тому що за копійки буде відходити майно, реально нічого не отримаємо, будуть лише суцільні проблеми.

— Хтось ще може долучитись до конкурсу на приватизацію ОПЗ?

— Поки що ми не бачимо реальних претендентів, тільки розмови. Суто теоретично можуть долучитись компанії з країн, де є велика ресурсна база, які можуть забезпечити дешевим газом ОПЗ. Це арабські країни. Суто теоретично можуть з'явитись європейські компанії, які захочуть купити в інтересах «Газпрому» і російських структур, які давно вже хотіли отримати ОПЗ в своє розпорядження. Але те, що ми бачимо, не виключено, що це вже кінцевий список.